декорум

деко́рум

-у, ч., книжн.

Зовнішня, показна пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища.

Значення в інших словниках

1. декорум — деко́рум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. декорум — У. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму.  Літературне слововживання
3. декорум — Гожість (удавана), див. декор  Словник чужослів Павло Штепа
4. декорум — (< лат. decorum – гідність, пристойність), -у, ч. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, посади, становища. Старий декорум чезне на очах, я ж гаюсь в епіцентрі існування... (ЧТ:79).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. декорум — деко́рум (лат. decorum – пристойність, гідність) зовнішня, показна пристойність, належна обстановка.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. декорум — Деко́рум, -му, -мові (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. декорум — ДЕКО́РУМ, у, ч., книжн. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. А що сказала б вона? Міщанин!.. галабурдник!.. Їй треба декорум… (Коцюб., І, 1955, 408).  Словник української мови в 11 томах