диференціювати

Виріжнювати, виріжнити, повиріжнювати, зріжнювати, зріжнити, позріжнювати, поріжнювати, розріжнити, порозріжнювати, уріжнювати, уріжнити, зріжничковувати, зріжничкувати, позріжничковувати, виріжничковувати, виріжничкувати, повиріжничковувати, поріжничковувати, поріжничкувати, поділяти, поділити, розподіліти, розподілити, порозподіляти

Значення в інших словниках

1. диференціювати — диференціюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. диференціювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех. 1》 Розділяти, розчленовувати що-небудь на окремі різнорідні елементи. 2》 У математичному аналізі знаходити диференціали функцій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диференціювати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. диференціювати — Диференціюва́ти, -цію́ю, -цію́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. диференціювати — ДИФЕРЕНЦІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. 1. Розділяти, розчленовувати що-небудь на окремі різнорідні елементи. На збиранні помідорів.. треба встановити заохочувальні заходи і відповідно диференціювати норми та розцінки (Колг. Укр., 7, 1957, 40).  Словник української мови в 11 томах