доброжиток —
ДОБРОЖИ́ТОК, тку, ч. Добробут, достаток. Весь світ повитий для неї Іваном .. В інших чвари бувають та бійки.., а в них злагода, доброжиток та кохання (О. Гончар); Боротьба за справжню незалежну державу, за демократичні цінності, за високий доброжиток ще триває (з газ.).
Словник української мови у 20 томах