драчка —
Дра́чка: — форма оббирання, здирства [44-1] — дрібні здирства [V]
Словник з творів Івана Франка
драчка —
дра́чка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
драчка —
-и, ж. 1》 розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. 2》 розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій. 3》 діал. Просорушка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
драчка —
дра́чка зачіпка; сварка; невелика бійка (ст): Михайло уникав усяких драчок, не любив конфліктів у хаті, не любив їх на роботі (Тарнавський З.)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
драчка —
(-и) ж.; мол.; жарт. Сексуальна партнерка чоловіка.
Словник жарґонної лексики української мови
драчка —
див. бійка; здирство; млин
Словник синонімів Вусика
драчка —
ЗДИ́РСТВО (вимагання або домагання чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства), ЗДИ́РНИЦТВО, ЗДИ́РЩИНА розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДРАПІ́ЖНІСТЬ (ДРЯПІ́ЖНІСТЬ) розм., ДРАЧ розм., ДРА́ЧКА розм.
Словник синонімів української мови
драчка —
ДРА́ЧКА, и, ж. 1. розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. Другі зовсім не бачили ніякої користі з земства і казали: — Ще одна драчка, а для уряду обуза (Мирний, III, 1954, 375). 2. розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій.
Словник української мови в 11 томах
драчка —
Драчка, -ки ж. 1) Лѣсопильный заводъ. (Примѣръ см. при словѣ драч 2). 2) Доска. драчку різати. Пилять доски. Волын. г. 3) Плотн. инструменты ресмусъ. 4) Расположеніе къ ссорѣ. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Кіевск. у.
Словник української мови Грінченка