драчка
ДРА́ЧКА, и, ж.
1. розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства.
Другі зовсім не бачили ніякої користі з земства і казали: — Ще одна драчка, а для уряду обуза (Мирний, III, 1954, 375).
2. розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій.
За ту бражку Зчинили козаки з ляхами велику драчку (Укр.. думи.., 1955, 101).
3. діал. Просорушка.
Готові коржі [спресованої суміші селітри, вугільного порошку, сірки] розтирають [козаки] драчкою в суміжній кімнаті на зерна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 427).
Словник української мови (СУМ-11)