драчка

ДРА́ЧКА, и, ж.

1. розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства.

Другі зовсім не бачили ніякої користі з земства і казали: — Ще одна драчка, а для уряду обуза (Мирний, III, 1954, 375).

2. розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій.

За ту бражку Зчинили козаки з ляхами велику драчку (Укр.. думи.., 1955, 101).

3. діал. Просорушка.

Готові коржі [спресованої суміші селітри, вугільного порошку, сірки] розтирають [козаки] драчкою в суміжній кімнаті на зерна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 427).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

драчка — Дра́чка: — форма оббирання, здирства [44-1] — дрібні здирства [V] Словник з творів Івана Франка
драчка — дра́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
драчка — -и, ж. 1》 розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. 2》 розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій. 3》 діал. Просорушка. Великий тлумачний словник сучасної мови
драчка — Бійка, колотнеча, сварка, суперечка, чвара, шарварок Словник чужослів Павло Штепа
драчка — дра́чка зачіпка; сварка; невелика бійка (ст): Михайло уникав усяких драчок, не любив конфліктів у хаті, не любив їх на роботі (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
драчка — (-и) ж.; мол.; жарт. Сексуальна партнерка чоловіка. Словник жарґонної лексики української мови
драчка — див. бійка; здирство; млин Словник синонімів Вусика
драчка — ЗДИ́РСТВО (вимагання або домагання чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства), ЗДИ́РНИЦТВО, ЗДИ́РЩИНА розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДРАПІ́ЖНІСТЬ (ДРЯПІ́ЖНІСТЬ) розм., ДРАЧ розм., ДРА́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
драчка — Драчка, -ки ж. 1) Лѣсопильный заводъ. (Примѣръ см. при словѣ драч 2). 2) Доска. драчку різати. Пилять доски. Волын. г. 3) Плотн. инструменты ресмусъ. 4) Расположеніе къ ссорѣ. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка