1. Словник синонімів української мови

драчка

ЗДИ́РСТВО (вимагання або домагання чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства), ЗДИ́РНИЦТВО, ЗДИ́РЩИНА розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДРАПІ́ЖНІСТЬ (ДРЯПІ́ЖНІСТЬ) розм., ДРАЧ розм., ДРА́ЧКА розм. Старшини в селі не любили за його здирство та хабарі (І. Нечуй-Левицький); Кляне (Чіпка) земство, .. лає здирщину, котру лаяли всі небагаті люди (Панас Мирний); Завалити його (промисловця) податками та драчками — се одинокий рід промислової політики, яку вміють вести галицькі власті (І. Франко).

КРУПОДЕ́РНЯ (невелике підприємство, пристрій для виготовлення крупів), КРУПОРУ́ШКА, ДРАЧ, ДРА́ЧКА діал. (для виготовлення крупів з гречки, кукурудзи); ПРОСОРУ́ШКА (для виготовлення з проса пшона). Млин і круподерня працювали справно, переробляли не лише своє, а й збіжжя інших помольців (П. Кочура); Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, — співаючи, зробить (М. Стельмах); Другого (двигуна) доведеться ставити на господарському дворі — качати воду, крутити віялку, просорушку (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драчка — Дра́чка: — форма оббирання, здирства [44-1] — дрібні здирства [V] Словник з творів Івана Франка
  2. драчка — дра́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. драчка — -и, ж. 1》 розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. 2》 розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій. 3》 діал. Просорушка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. драчка — Бійка, колотнеча, сварка, суперечка, чвара, шарварок Словник чужослів Павло Штепа
  5. драчка — дра́чка зачіпка; сварка; невелика бійка (ст): Михайло уникав усяких драчок, не любив конфліктів у хаті, не любив їх на роботі (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. драчка — (-и) ж.; мол.; жарт. Сексуальна партнерка чоловіка. Словник жарґонної лексики української мови
  7. драчка — див. бійка; здирство; млин Словник синонімів Вусика
  8. драчка — ДРА́ЧКА, и, ж. 1. розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. Другі зовсім не бачили ніякої користі з земства і казали: — Ще одна драчка, а для уряду обуза (Мирний, III, 1954, 375). 2. розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій. Словник української мови в 11 томах
  9. драчка — Драчка, -ки ж. 1) Лѣсопильный заводъ. (Примѣръ см. при словѣ драч 2). 2) Доска. драчку різати. Пилять доски. Волын. г. 3) Плотн. инструменты ресмусъ. 4) Расположеніе къ ссорѣ. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка