дриль —
дриль іменник чоловічого роду свердел
Орфографічний словник української мови
дриль —
ДРИЛЬ – ДРИЛ Дриль, -я, ор. -ем. Механізм для свердління. Дрил, -а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.
Літературне слововживання
дриль —
[дрил'] дриел'а, ор. дриелем, м. (на) -л'і (інструмент)
Орфоепічний словник української мови
дриль —
-я, ч., тех. Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дриль —
ДРИЛЬ, я́, ч., техн. Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін. Дриль складається з стального гвинтоподібного стержня, на верхньому кінці якого вільно закріплена грибкоподібна ручка (Стол.-буд. справа, 1957, 98); Русанов..
Словник української мови в 11 томах
дриль —
Дриль, -ля м. Снарядъ для сверленія.
Словник української мови Грінченка