дриль

ДРИЛЬ, я́, ч., техн. Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін.

Дриль складається з стального гвинтоподібного стержня, на верхньому кінці якого вільно закріплена грибкоподібна ручка (Стол.-буд. справа, 1957, 98);

Русанов.. свердлив дірку в грубій залізній балці. Дриль дрібно трусився в його дужих руках (Собко, Стадіон, 1954, 142).

Значення в інших словниках

1. дриль — дриль іменник чоловічого роду свердел  Орфографічний словник української мови
2. дриль — ДРИЛЬ – ДРИЛ Дриль, -я, ор. -ем. Механізм для свердління. Дрил, -а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.  Літературне слововживання
3. дриль — [дрил'] дриел'а, ор. дриелем, м. (на) -л'і (інструмент)  Орфоепічний словник української мови
4. дриль — -я, ч., тех. Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дриль — Свердло, свердел, свердлик, свердельце  Словник чужослів Павло Штепа
6. дриль — Дриль, -ля м. Снарядъ для сверленія.  Словник української мови Грінченка