дримба
ДРИ́МБА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає.
Дістав [Фока] із схованки над дверима дримбу і почав підстроюватись до.. флояри (Гжицький, Опришки, 1962, 208);
Були тут і оркестранти: скрипалі, цимбалісти, гравці на флоєрах [флоярах], трембітах.., дудках і дримбах (Мист., 6, 1962, 35).
Словник української мови (СУМ-11)