дружній —
дру́жній прикметник приязний
Орфографічний словник української мови
дружній —
[дружн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
дружній —
-я, -є. Прикм. до друг 1). || Заснований на дружбі, взаємній прихильності, довір'ї, доброзичливості. || Який виражає, прихильність, довір'я, дружелюбність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дружній —
ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами).
Словник синонімів української мови
дружній —
Дру́жній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дружній —
ДРУ́ЖНІЙ, я, є. Прикм. до друг 1. Святую біблію читав Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Шевч., І, 1951, 327); Незабаром Макитра куйовдив чуб на дружній голові (Вас.
Словник української мови в 11 томах