дятел —
дя́тел іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дятел —
[д’атеил] -тла, м. (на) -т'л'і /-тлов'і, мн. -тлие, -т'л'іў
Орфоепічний словник української мови
дятел —
-тла, ч. 1》 Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу зі щілин кори дерева. 2》 лайл. Про настирливу, набридливу людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дятел —
Тла, ч. Дурень. Дятел довбаний, ідіот!!!
Словник сучасного українського сленгу
дятел —
(-тла) ч. 1. крим. Жертва злочину. БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 2. крим.; презирл. Людина, яка не має авторитету в злочинному середовищі (тяжка образа у злочинному світі). БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 3. мол., крим. Дурень.
Словник жарґонної лексики української мови
дятел —
ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І.
Словник синонімів української мови
дятел —
ДЯ́ТЕЛ, тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Коп., Як вони..
Словник української мови в 11 томах
дятел —
Дятел, -тла м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. І. 250.
Словник української мови Грінченка