дятел

ДЯ́ТЕЛ, тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева.

Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Коп., Як вони.., 1961, 56);

Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи.., 1950, 53);

*У порівн. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Панч, В дорозі, 1959, 86).

Значення в інших словниках

1. дятел — дя́тел іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дятел — [д’атеил] -тла, м. (на) -т'л'і /-тлов'і, мн. -тлие, -т'л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. дятел — -тла, ч. 1》 Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу зі щілин кори дерева. 2》 лайл. Про настирливу, набридливу людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дятел — Дзьобак довбань, гарикай, джолонок  Словник чужослів Павло Штепа
5. дятел — Тла, ч. Дурень. Дятел довбаний, ідіот!!!  Словник сучасного українського сленгу
6. дятел — (-тла) ч. 1. крим. Жертва злочину. БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 2. крим.; презирл. Людина, яка не має авторитету в злочинному середовищі (тяжка образа у злочинному світі). БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 3. мол., крим. Дурень.  Словник жарґонної лексики української мови
7. дятел — ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І.  Словник синонімів української мови
8. дятел — Дятел, -тла м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. І. 250.  Словник української мови Грінченка