дяківський

ДЯКІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дяк 1.

— Так якось мені здавалося, що хоч я не зв’язаний буду, а вискочити таки не вискочу з дяківської науки (Вовчок, VI, 1956, 223);

— Ого, якби він не дяківської породи, —говорив Федір Данилович, — то це просто незамінима людина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 185);

// Власт. дякові.

Дяківська натура.

Значення в інших словниках

1. дяківський — дя́ківський прикметник дякі́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дяківський — -а, -е. Прикм. до дяк 1). || Власт. дякові. Дяківська натура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дяківський — Дякі́вський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дяківський — Дяківський, -а, -е Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213.  Словник української мови Грінченка