1. Словник української мови в 11 томах

дяківський

ДЯКІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дяк 1.

— Так якось мені здавалося, що хоч я не зв’язаний буду, а вискочити таки не вискочу з дяківської науки (Вовчок, VI, 1956, 223);

— Ого, якби він не дяківської породи, —говорив Федір Данилович, — то це просто незамінима людина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 185);

// Власт. дякові.

Дяківська натура.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дяківський — дя́ківський прикметник дякі́вський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дяківський — -а, -е. Прикм. до дяк 1). || Власт. дякові. Дяківська натура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дяківський — Дякі́вський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дяківський — Дяківський, -а, -е Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213. Словник української мови Грінченка