1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дяківський

дякі́вський

-а, -е.

Прикм. до дяк 1).

|| Власт. дякові. Дяківська натура.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дяківський — дя́ківський прикметник дякі́вський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дяківський — Дякі́вський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. дяківський — ДЯКІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дяк 1. — Так якось мені здавалося, що хоч я не зв’язаний буду, а вискочити таки не вискочу з дяківської науки (Вовчок, VI, 1956, 223); — Ого, якби він не дяківської породи, —говорив Федір Данилович... Словник української мови в 11 томах
  4. дяківський — Дяківський, -а, -е Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213. Словник української мови Грінченка