Значення в інших словниках
-
жених —
жени́х іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
жених —
Наречений, (на весіллі) молодий, етн. князь, флк. суджений.
Словник синонімів Караванського
-
жених —
див. наречений
Словник церковно-обрядової термінології
-
жених —
[жеиних] -ниеха, м. (на) -ниехов'і/-ниеху, мн. -ниехи, -ниех'іў
Орфоепічний словник української мови
-
жених —
-а, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. || Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жених —
див. молодий
Словник синонімів Вусика
-
жених —
НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх..
Словник синонімів української мови
-
жених —
ЖЕНИ́Х, а́, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. У князя свято, виглядає Із Литви князя-жениха За рушниками до Рогніди (Шевч., II, 1953, 73); Жених був стриманий і скромний.
Словник української мови в 11 томах
-
жених —
Жених, -ха м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає.
Словник української мови Грінченка