замічати

1. зауважувати, зауважити, завважати, завважити, бачити, забачати, забачити, позабачати, добачати, добачити, подобачати, убачати, убачити, повбачати, додивлятися, додивитися, удивлятися, удивитися, повдивлятися, спостерегати, спостерегти

2. зазначати, зазначити, позазначати, див. маркувати

Значення в інших словниках

1. замічати — заміча́ти дієслово недоконаного виду помічати розм.  Орфографічний словник української мови
2. замічати — -аю, -аєш, недок., замітити, -ічу, -ітиш, док., розм. 1》 перех., також зі спол. що. Те саме, що помічати. 2》 неперех. Брати до уваги, примічати; запам'ятовувати. 3》 тільки док., неперех., рідко. Висловити вголос яке-небудь спостереження, зауважити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замічати — ЗАПАМ'ЯТА́ТИ (зберегти, утримати в пам'яті), ЗАФІКСУВА́ТИ, ЗАТЯ́МИТИ розм.; ЗАКАРБУВА́ТИ, ЗАНОТУВА́ТИ (із сл. в пам'яті, в свідомості і т. ін.); ЗАМІ́ТИТИ розм. (беручи до уваги, закріплюючи в свідомості). — Недок.  Словник синонімів української мови
4. замічати — ЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., розм. 1. перех., також із спол. що. Те саме, що поміча́ти. Замічати я стала, що вона почала кудись ходити (Вовчок, І, 1955, 261); — Старайся і уперед; що замітиш, що почуєш...  Словник української мови в 11 томах
5. замічати — Заміча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. замі́тити, -чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи: тпру! Рудч. Ск. I. 72.  Словник української мови Грінченка