запах —
за́пах іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
запах —
див. АРОМАТ.
Словник синонімів Караванського
запах —
I аромат, дух, духмяність, запашистість, пах, пахніння, пахнінь, пахощ, пашіння II див. вонь
Словник синонімів Вусика
запах —
[запах] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў
Орфоепічний словник української мови
запах —
-у, ч. Властивість предметів, речовин діяти на органи нюху. || Те, що сприймається органами нюху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запах —
А, ч., військ. Солдат 1-го тижня служби.
Словник сучасного українського сленгу
запах —
(-у) ч.; мол.; ірон. Солдат до складання присяги. БСРЖ, 208; ПСУМС, 27.
Словник жарґонної лексики української мови
запах —
ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах).
Словник синонімів української мови
запах —
За́пах, -ху, в за́паху; за́пахи, -хів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
запах —
ЗА́ПАХ, у, ч. Властивість предметів, речовин діяти на органи нюху. Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку, дуже гарну, без запаху (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
запах —
Запах, -ху м. 1) Запахъ. Хрещатий барвінок сади устилає, запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487. 2) Родъ желтыхъ грибовъ. Вх. Уг. 239.
Словник української мови Грінченка