запах
ЗА́ПАХ, у, ч. Властивість предметів, речовин діяти на органи нюху.
Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку, дуже гарну, без запаху (Коцюб., III, 1956, 408);
При обробці препаратом [стробаном] найніжніших тканин він не залишає на них ніяких слідів і воднораз має приємний запах, що нагадує запах ялини (Наука.., 1, 1957, 28);
Який це дурень сказав, що гроші без запаху? Гроші мають, стверджує Катерина, своєрідний, непідмінний запах (Вільде, Сестри.., 1958, 102);
// Те, що сприймається органами нюху.
Свіжість трави манила, здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156);
В дзоті стояв їдкий запах порохового диму (Кучер, Чорноморці, 1956, 389);
Звідусіль тягне вогкістю, терпким запахом прілого листя (Гончар, II, 1959, 145);
*Образно. Не знаю, чи воно [оповідання ] вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений (Коцюб., III, 1956, 402).
Словник української мови (СУМ-11)