знатний —
зна́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
знатний —
див. значний; хороший
Словник синонімів Вусика
знатний —
[знатнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
знатний —
-а, -е. 1》 Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. 2》 розм. Який має добрі якості; надзвичайний, чудовий. 3》 Який належить до знаті (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
знатний —
зна́тна пти́ця, зневажл. Заможна людина, поважна особа. З усіх боків дівчата так і пострілювали поглядами на цю знатну, в картатому костюмі, птицю, що не вміла навіть сидіти до ладу на траві (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
знатний —
ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
знатний —
ЗНА́ТНИЙ, а, е. 1. Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. Перша злива у весняній силі, Наче золоті напнуті струни — Над полями знатної артілі імені Паризької Комуни (Мур.
Словник української мови в 11 томах
знатний —
Знатний, -а, -е Замѣтный.
Словник української мови Грінченка