знатний

зна́тний

-а, -е.

1》 Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний.

2》 розм. Який має добрі якості; надзвичайний, чудовий.

3》 Який належить до знаті (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. знатний — зна́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. знатний — див. значний; хороший  Словник синонімів Вусика
3. знатний — [знатнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. знатний — Вельможний, мостивий, значний, див. знаменитий, іменитий  Словник чужослів Павло Штепа
5. знатний — зна́тна пти́ця, зневажл. Заможна людина, поважна особа. З усіх боків дівчата так і пострілювали поглядами на цю знатну, в картатому костюмі, птицю, що не вміла навіть сидіти до ладу на траві (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
6. знатний — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
7. знатний — ЗНА́ТНИЙ, а, е. 1. Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. Перша злива у весняній силі, Наче золоті напнуті струни — Над полями знатної артілі імені Паризької Комуни (Мур.  Словник української мови в 11 томах
8. знатний — Знатний, -а, -е Замѣтный.  Словник української мови Грінченка