Значення в інших словниках
-
каратель —
кара́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
каратель —
-я, ч. Те саме, що каральник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
каратель —
КАРА́ТЕЛЬ, я, ч. Те саме, що кара́льник. [Любов:] Ідіть, ідіть в свій рай, не грайте ролі архангела-карателя! (Л. Укр., II, 1951, 75); Карателі ганялись по вулицях і городах за жінками, однімали дітей і кидали в огонь палаючих хат (Довж., Зач. Десна, 1957, 487).
Словник української мови в 11 томах
-
каратель —
Каратель, -ля м. Каратель. Бог один каратель грішних. К. Псалт. 172.
Словник української мови Грінченка