клей —
клей іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
клей —
Клейстер, кляйстер; ЖМ. Р. ґлей.
Словник синонімів Караванського
клей —
-ю, ч. 1》 Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь. 2》 розм., рідко. Те саме, що глей II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клей —
КЛЕЙ, ю, ч. 1. Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь. Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Леся Українка); Чулак слухає і мовчки своє діло робить...
Словник української мови у 20 томах
клей —
ГЛЕЙ (загуслий сік фруктових дерев), КАМЕ́ДЬ книжн., КЛЕЙ розм. Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень ґлей (В. Сосюра); Витікання камеді; Він ходив од вишні до вишні, здирав клей на тріщинах, по обрізаних сучках і їв (Є. Гуцало).
Словник синонімів української мови
клей —
Клей, кле́ю, кле́єві, у кле́ї
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
клей —
КЛЕЙ, ю, ч. 1. Липка речовина, яку використовують для з’єднування, склеювання чого-небудь. Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
клей —
Клей, кле́ю м. Клей, клейстеръ, все клейкое.
Словник української мови Грінченка