монументальний —
[монумеинтал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
монументальний —
-а, -е. 1》 Властивий монументу. Монументальне мистецтво — вид образотворчого мистецтва, що охоплює архітектурні та скульптурні монументи, настінні розписи, мозаїку тощо. 2》 перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; величний, грандіозний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
монументальний —
МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є монументом. Твори монументальної скульптури встановлюють у тих місцях, де вони найдоступніші для масового огляду (з наук.-попул. літ.). 2. перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; величний, грандіозний.
Словник української мови у 20 томах
монументальний —
А, -е. Великий (у незвичних словосполученнях: напр., монументальний фейс, заробіток).
Словник сучасного українського сленгу
монументальний —
монумента́льний 1. Властивий монументу; м. живопис – пов’язаний з архітектурою, переважно настінні розписи (напр., фрески). 2. Переносно – ґрунтовний, міцний, величезний.
Словник іншомовних слів Мельничука
монументальний —
ВЕЛИ́ЧНИЙ (який своєю величиною, грандіозністю, силою прояву або наявністю чогось видатного, надзвичайного викликає подив, захоплення), ВЕЛИЧА́ВИЙ, ГРАНДІО́ЗНИЙ, МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, ЦА́РСТВЕНИЙ книжн. рідко. Я сумую за вами, величні Карпати... (М.
Словник синонімів української мови
монументальний —
Монумента́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
монументальний —
МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є монументом. Твори монументальної скульптури встановлюють у тих місцях, де вони найбільш доступні для масового огляду (Наука.., 6, 1963, 56).
Словник української мови в 11 томах