монументальний
МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який є монументом.
Твори монументальної скульптури встановлюють у тих місцях, де вони найдоступніші для масового огляду (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; величний, грандіозний.
Річку перегородять монументальною греблею, яку не прорве сила двохсот тисяч пудів [води], що котяться з швидкістю три метри на секунду (М. Трублаїні);
Від монументального Палацу культури, з колонами і масивними арками, долинає спів радіоли (М. Руденко);
Монументальна споруда;
// Високий, кремезний (про людину, її постать).
Дід складає до місця якесь вориння, і незабаром монументальна його постать з сивою густою бородою ступає на веранду (С. Васильченко).
3. перен. Ґрунтовний, глибокий за змістом.
В історії української літератури, крім Лесі Українки і М. Коцюбинського, які поєднували реалістичні форми, повсякчас нагадує про себе тверезий, монументальний реалізм Івана Франка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького (з наук. літ.);
Монументальне дослідження.
Словник української мови (СУМ-20)