монумент
МОНУМЕ́НТ, а, ч.
Архітектурна або скульптурна споруда на честь видатної події або особи; пам'ятник.
Гора, поросла диким деревом. Між деревом на галявині монумент поета (С. Васильченко);
Брезент почав спадати з монумента, і всі побачили сірий, вилитий з гіпсу і оздоблений меморіальною дошкою (С. Скляренко);
* У порівн. З похололим серцем Іван Євграфович увійшов за якусь хвилину через високі двері великого сірого будинку, чемно показав закам'янілому, як монумент, вахтерові перепустку і боязко, мов по кризі ступаючи, пішов довгим коридором (Б. Антоненко-Давидович);
// Споруда на могилі з мармуру, бронзи, граніту тощо на пам'ять про померлого.
Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять над його [Л. Глібова] могилою невеличкий монумент – надгробок (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)