1. Словник української мови у 20 томах

монумент

МОНУМЕ́НТ, а, ч.

Архітектурна або скульптурна споруда на честь видатної події або особи; пам'ятник.

Гора, поросла диким деревом. Між деревом на галявині монумент поета (С. Васильченко);

Брезент почав спадати з монумента, і всі побачили сірий, вилитий з гіпсу і оздоблений меморіальною дошкою (С. Скляренко);

* У порівн. З похололим серцем Іван Євграфович увійшов за якусь хвилину через високі двері великого сірого будинку, чемно показав закам'янілому, як монумент, вахтерові перепустку і боязко, мов по кризі ступаючи, пішов довгим коридором (Б. Антоненко-Давидович);

// Споруда на могилі з мармуру, бронзи, граніту тощо на пам'ять про померлого.

Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять над його [Л. Глібова] могилою невеличкий монумент – надгробок (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монумент — монуме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монумент — ПАМ'ЯТНИК, (на могилі) нагробок. Словник синонімів Караванського
  3. монумент — [монумент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. монумент — -а, ч. Архітектурна або скульптурна споруда на честь видатної події чи особи; пам'ятник. || Споруда на могилі з мармуру, бронзи, граніту тощо на пам'ять про померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монумент — Пам'ятник, честень Словник чужослів Павло Штепа
  6. монумент — монуме́нт (лат. monumentum, від moneo – нагадую) архітектурна або скульптурна споруда на честь визначної події або особи; пам’ятник. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монумент — ПА́М'ЯТНИК (архітектурна чи скульптурна споруда в пам'ять або на честь визначної особи, події); МОНУМЕ́НТ (велична споруда); МЕМОРІА́Л (поховальна або тріумфальна споруда); КОЛО́НА, СТОВП (який формою нагадує стовбур); ОБЕЛІ́СК (чотиригранний). Словник синонімів української мови
  8. монумент — Монуме́нт, -та; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монумент — МОНУМЕ́НТ, а, ч. Архітектурна або скульптурна Споруда на честь видатної події або особи; пам’ятник. Гора, поросла диким деревом. Між деревом на галявині монумент поета. (Вас., III, 1960, 489); 24 березня 1935 року в Харкові відбулося.. Словник української мови в 11 томах
  10. монумент — (лат. — пам'ятник) Великий архітектурний або скульптурний пам'ятник на честь важливої історичної події, меморіальна споруда. Може виконуватись у вигляді цілого комплексу споруд і скульптурних творів... Архітектура і монументальне мистецтво