Значення в інших словниках
-
мусульманин —
мусульма́нин іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
мусульманин —
-а, ч. Те саме, що магометанин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мусульманин —
МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Той, хто визнає іслам; магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (М. Коцюбинський); З правовірного ханського роду мусульманин ..
Словник української мови у 20 томах
-
мусульманин —
мусульма́нин (перс. мусліман – віддані ісламу, від араб. муслім – покірні богові) віруючий, що сповідує іслам.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
мусульманин —
МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман).
Словник синонімів української мови
-
мусульманин —
МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Те саме, що магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (Коцюб., І, 1955, 291); 3 правовірного ханського роду мусульманин..
Словник української мови в 11 томах
-
мусульманин —
Мусульманин, -на м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18.
Словник української мови Грінченка