мусульманин
МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Те саме, що магомета́нин.
Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (Коцюб., І, 1955, 291);
3 правовірного ханського роду мусульманин.. Мухаммед Герай відчув біль від гострої уразки в самісіньке серце (Ле, Хмельницький, І, 1957, 202).
Словник української мови (СУМ-11)