мусульманин

МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Те саме, що магомета́нин.

Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (Коцюб., І, 1955, 291);

3 правовірного ханського роду мусульманин.. Мухаммед Герай відчув біль від гострої уразки в самісіньке серце (Ле, Хмельницький, І, 1957, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мусульманин — -а, ч. Те саме, що магометанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мусульманин — МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман). Словник синонімів української мови
  3. мусульманин — Мохамеданин Словник чужослів Павло Штепа
  4. мусульманин — мусульма́нин (перс. мусліман – віддані ісламу, від араб. муслім – покірні богові) віруючий, що сповідує іслам. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мусульманин — мусульма́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. мусульманин — МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Той, хто визнає іслам; магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (М. Коцюбинський); З правовірного ханського роду мусульманин .. Словник української мови у 20 томах
  7. мусульманин — Мусульманин, -на м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18. Словник української мови Грінченка