мусульманин
Мусульманин, -на
м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мусульманин — мусульма́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мусульманин — -а, ч. Те саме, що магометанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мусульманин — Мохамеданин Словник чужослів Павло Штепа
- мусульманин — МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Той, хто визнає іслам; магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (М. Коцюбинський); З правовірного ханського роду мусульманин .. Словник української мови у 20 томах
- мусульманин — мусульма́нин (перс. мусліман – віддані ісламу, від араб. муслім – покірні богові) віруючий, що сповідує іслам. Словник іншомовних слів Мельничука
- мусульманин — МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман). Словник синонімів української мови
- мусульманин — МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Те саме, що магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (Коцюб., І, 1955, 291); 3 правовірного ханського роду мусульманин.. Словник української мови в 11 томах