мусульманин
мусульма́нин
-а, ч.
Те саме, що магометанин.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мусульманин — мусульма́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мусульманин — Мохамеданин Словник чужослів Павло Штепа
- мусульманин — МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Той, хто визнає іслам; магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (М. Коцюбинський); З правовірного ханського роду мусульманин .. Словник української мови у 20 томах
- мусульманин — мусульма́нин (перс. мусліман – віддані ісламу, від араб. муслім – покірні богові) віруючий, що сповідує іслам. Словник іншомовних слів Мельничука
- мусульманин — МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман). Словник синонімів української мови
- мусульманин — МУСУЛЬМА́НИН, а, ч. Те саме, що магомета́нин. Круг вогню, підобгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті хаджі у великих завоях і прості мусульмани у фезах (Коцюб., І, 1955, 291); 3 правовірного ханського роду мусульманин.. Словник української мови в 11 томах
- мусульманин — Мусульманин, -на м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18. Словник української мови Грінченка