Значення в інших словниках
-
мітчик —
мі́тчик 1 іменник чоловічого роду, істота робітник мі́тчик 2 іменник чоловічого роду інструмент
Орфографічний словник української мови
-
мітчик —
I -а, ч. 1》 Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2》 Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. II -а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мітчик —
МІ́ТЧИК¹, а, ч. 1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. МІ́ТЧИК², а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби.
Словник української мови у 20 томах
-
мітчик —
ГВИНТОРІ́З (інструмент для нарізування гвинтової різьби), ГВИНТУВА́ЛЬНЯ розм.; МІ́ТЧИК (для внутрішньої нарізки); ПЛА́ШКА (для зовнішньої нарізки).
Словник синонімів української мови
-
мітчик —
МІ́ТЧИК¹, а, ч. 1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. МІ́ТЧИК², а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби.
Словник української мови в 11 томах