мітчик
МІ́ТЧИК¹, а, ч.
1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь.
2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки.
МІ́ТЧИК², а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби.
Для нарізування різьб у глухих і наскрізних отворах часто застосовують мітчики (Різальні інстр.., 1959, 115);
Панюшкін, а слідом за ним і Світлана по-новому шліфували мітчики (Автом.. Коли розлуч. двоє, 1959, 736).
Словник української мови (СУМ-11)