нарубка —
нару́бка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
нарубка —
-и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нарубка —
НАРУ́БКА, и, ж. 1. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. На дереві залишилась нарубка. 2. Шматок нарубаного чого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
нарубка —
ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец.
Словник синонімів української мови
нарубка —
НАРУ́БКА, и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям.
Словник української мови в 11 томах