невидющий —
-а, -е. 1》 Який нічого не бачить; позбавлений зору; сліпий. || у знач. ім. невидющі, -щих, мн. (одн. невидющий, -щого, ч.; невидюща, -щої, ж.). Людина, яка не бачить; сліпа людина. 2》 Дуже темний, непроглядний. || Крізь якого нічого не видно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
невидющий —
НЕВИДЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; незрячий, сліпий. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він, [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Я.
Словник української мови у 20 томах
невидющий —
НЕПРОГЛЯ́ДНИЙ (про темряву, туман, дим і т. ін. — у якому не можна нічого побачити; про гілля, хмари і т. ін. — крізь який не можна проникнути поглядом), НЕПРОНИКНИ́Й, НЕПРОНИ́КЛИВИЙ рідше; НЕПРОЗО́РИЙ, НЕВИДЮ́ЩИЙ рідше (про темряву, туман і т. ін.
Словник синонімів української мови
невидющий —
Невидю́щий, -ща, -ще
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
невидющий —
НЕВИДЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Який нічого не бачить; позбавлений зору; сліпий. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він, [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Щог.
Словник української мови в 11 томах
невидющий —
Невидющий, -а, -е Не видящій, слѣпой. Невидющими очима мов сонце побачив. Шевч. 257.
Словник української мови Грінченка