нормативний —
нормати́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
нормативний —
[норматиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
нормативний —
-а, -е. 1》 Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Нормативний наголос. Нормативна частина змісту навчання — обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нормативний —
НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей [“Русско-украинский”], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (М. Рильський); Нормативний наголос. 2. Який відповідає нормативу, встановлений нормативом. Нормативні запаси сировини.
Словник української мови у 20 томах
нормативний —
нормати́вний (франц. normatif, від лат. norma – правило) 1. Той, що встановлює норму, стандарти, визначає правила; ¤ н. акт – державний акт, що містить норми права.
Словник іншомовних слів Мельничука
нормативний —
Нормати́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нормативний —
НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей ["Русско-украинский"], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (Рильський, III, 1956, 66); Нормативний наголос.
Словник української мови в 11 томах