обволікати —
обволіка́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
обволікати —
Огортати, оповивати, обвивати, обкутувати; (плівкою) вкривати, ІД. творити плівку круг чого; (- настрій) поймати, охоплювати, обіймати; п-к -АЮЧИЙ, що огортає, призначений <�здатний> огорнути, (плівкою) плівкотвірний.
Словник синонімів Караванського
обволікати —
-аю, -аєш, недок., обволокти, -очу, -очеш, док., перех. Густо огортати, обкутувати, оточувати з усіх боків (про пару, дим і т. ін.). || Обмощувати, обкладати з усіх боків чим-небудь гнучким, м'яким; обвивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обволікати —
ОБВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, док., кого, що чим і без дод. Густо огортати, обкутувати, оточувати з усіх боків (про пару, дим і т. ін.). Тисячі мушкетів вистрілили воднораз, обволікаючи небо й землю пороховим димом (Я.
Словник української мови у 20 томах
обволікати —
ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ...
Словник синонімів української мови
обволікати —
ОБВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, док., перех. Густо огортати, обкутувати, оточувати з усіх боків (про пару, дим і т. ін.). Тисячі мушкетів вистрілили воднораз, обволікаючи небо й землю пороховим димом (Кач.
Словник української мови в 11 томах