Значення в інших словниках
-
обвірчувати —
обві́рчувати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
обвірчувати —
-ую, -уєш, недок., обвертіти, -верчу, -вертиш, док., перех., розм., рідко. Обмотувати, обв'язувати чимось що-небудь; обвивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обвірчувати —
ОБВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВЕРТІ́ТИ, верчу́, ве́ртиш, док., що чим, навколо чого, розм., рідко. Обмотувати, обв'язувати чимось що-небудь; обвивати. Нарвало хлоп'я довгого бадилля з латаття.., поламало його дрібно, неначе разки зеленого намиста, обвертіло тими разками шию (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
обвірчувати —
ОБВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВЕРТІ́ТИ, верчу́, ве́ртиш, док., перех., розм., рідко. Обмотувати, обв’язувати чимось що-небудь; обвивати. Нарвало хлоп’я довгого бадилля з латаття.., поламало його дрібно, неначе разки зеленого намиста, обвертіло тими разками шию (Н.-Лев., І, 1956, 104).
Словник української мови в 11 томах
-
обвірчувати —
Обвірчувати, -чую, -єш сов. в. обвертіти, -чу́, -тиш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Васильк. у. Було (її) обвертіти в подрану ряднину. Мет. 268.
Словник української мови Грінченка