овечка —
ове́чка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
овечка —
[овечка] -чкие, д. і м. -ец':і, р. мн. -чок
Орфоепічний словник української мови
овечка —
-и, ж. 1》 Те саме, що вівця. 2》 перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
овечка —
ОВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що вівця́. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Н. Кобринська); Точність у кожному русі, Вовну в мішки – і на склад! Зайде овечка в кожусі – Йде без кожуха назад! (С. Олійник); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
овечка —
Більше дасть вовни дурна овечка, як мудрий цап. Смирні люде більше дають користи, як мудрагелі. Ходить, як овечка, а буцкає, як баран. Про тихого, але завзятого чоловіка, що свого не подарує. Вовк прийшов у овечій шкурі. Коли лихий вдає із себе доброго.
Приповідки або українсько-народня філософія
овечка —
як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П.
Фразеологічний словник української мови
овечка —
ВІВЦЯ́ (невелика свійська тварина; зневажл. про покірну, лякливу людину), ОВЕ́ЧКА, ЯГНИ́ЦЯ. Розбрелися, як вівці без пастуха (прислів'я); Там пасуться бережками овечки біленькі (коломийка); На базарах ми сир продавали і наші ягниці (М. Зеров).
Словник синонімів української мови
овечка —
ОВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що вівця́. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (С. Ол., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
овечка —
Овечка, -ки ж. 1) ум. отъ вівця. 2) Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Лем. 441.
Словник української мови Грінченка