овечка
ОВЕ́ЧКА, и, ж.
1. Те саме, що вівця́.
При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Н. Кобринська);
Точність у кожному русі, Вовну в мішки – і на склад! Зайде овечка в кожусі – Йде без кожуха назад! (С. Олійник);
* У порівн. Громада збилася в купу, як овечки під дощ (Панас Мирний);
Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий .. Смирний, як овечка (Л. Мартович).
2. перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину.
Ся Гапка кожне слово так тихенько та любенько та жалібненько промовляла, неначе у цілісінькому світі Божому нема такої, як вона, овечки (Марко Вовчок);
Маріоара образилася. Вона довго мовчала, а тепер уже не хоче бути овечкою, не до того воно йдеться, щоб жінкам усе слухати чоловіків та жити їхнім розумом (М. Чабанівський).
Прикида́тися / прики́нутися ове́чкою див. прикида́тися¹.
◇ (1) Як облу́плену ове́чку (д) див. облу́плений.
Словник української мови (СУМ-20)