оставляти

Кидати, кинути, покидати, покинути, облишати, облишити, пооблишати, зрекатися, зректися, позрекатися, цуратися, вицуратися, зіцуратися

Значення в інших словниках

1. оставляти — оставля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оставляти — див. ЗАЛИШАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. оставляти — -яю, -яєш, недок., оставити, -влю, -виш; мн. оставлять; док., перех., розм., рідко. Те саме, що залишати. Не оставити ласкою кого заст. — виявити піклування про кого-небудь, подати підтримку комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оставляти — ОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. оста́влять; док., кого, що, розм., рідко. Те саме, що залиша́ти. Побратим не знав, що було на думці в Кирила Тура, як оставляв він тут його з кіньми (П.  Словник української мови у 20 томах
5. оставляти — зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку з кого. Доводити кого-небудь до крайнього зубожіння, залишати без засобів існування. Хоч з бідного багатий останню сорочку зніме, ніхто не посміє заступитись (Г.  Фразеологічний словник української мови
6. оставляти — ВІДКЛАДА́ТИ (класти кудись що-небудь на певний час, із певною метою), ЗАЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ рідко. — Док.: відкла́сти, зали́ши́ти, оста́вити. Кращу (картоплю) відклали на насіння (О.  Словник синонімів української мови
7. оставляти — ОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. оста́влять; док., перех., розм., рідко. Те саме, що залиша́ти. Побратим не знав, що було на думці в Кирила Тура, як оставляв він тут його з кіньми (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. оставляти — Оставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оставити, -влю, -виш, гл. = зіставляти, зіставити. Їж, брате, хліб, та на завтра оставляй. Ном. № 5287. Я в дорогу вибераюсь, тебе, мила, оставляю. Чуб. V. 4.  Словник української мови Грінченка