отрок —
о́трок іменник чоловічого роду, істота хлопець-підліток; у стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини — іст. арх.
Орфографічний словник української мови
отрок —
-а, ч. 1》 заст. Хлопець-підліток. 2》 іст. У давній Русі – князівський чи боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отрок —
О́ТРОК, а, ч. 1. ц.-с. Хлопець-підліток. Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (М. Рильський); – Отже, ти, отроче, на порозі мудрості... (О. Гончар). 2. іст.
Словник української мови у 20 томах
отрок —
Слуга, дружинник, воїн
Словник застарілих та маловживаних слів
отрок —
За часів Київської Русі молодший дружинник князя, який відав господарством, прислуговував панові, брав участь у військових походах, а з XII ст. також чинив суд, збирав данину й податки.
Універсальний словник-енциклопедія
отрок —
ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм.
Словник синонімів української мови
отрок —
О́ТРОК, а, ч. 1. заст. Хлопець-підліток. Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (Рильський, Поеми, 1957, 223); — Отже, ти, отроче, на порозі мудрості… (Гончар, Тронка, 1963, 114). 2. іст.
Словник української мови в 11 томах