падіння —
паді́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
падіння —
(тіла з гуком) гепання; (рівня) спад, зниження, зменшення; (моральне) деградація, занепад; (монарха) знетронення.
Словник синонімів Караванського
падіння —
[пад’ін':а] -н':а, р. мн. -д'ін'
Орфоепічний словник української мови
падіння —
-я, с. 1》 Дія за знач. падати 1), 2), 5), 6), 9-11) і упасти I. 2》 перен. Стан за знач. падати 7), 12). 3》 спец. Похиле положення відносно горизонтальної поверхні (землі, її шарів, річок і т. ін.). Падіння річки — різниця між висотою рівнів води на кінцях певної ділянки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
падіння —
ПАДІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. па́дати 1, 2, 5, 6, 9–11 і упа́сти¹. Крапля довбе камінь, не силою, а частим падінням (І. Цюпа); Рік падає, і спробуй – зупини Падіння. Вічність непоборна (Л.
Словник української мови у 20 томах
падіння —
Паді́ння, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
падіння —
ПАДІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. па́дати 1, 2, 5, 6, 9 — 11 і упа́сти¹. При вільному падінні тіло зустрічає опір повітря (Курс мат. анал.
Словник української мови в 11 томах