Значення в інших словниках
-
перепілка —
перепі́лка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
перепілка —
[пеиреип’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок
Орфоепічний словник української мови
-
перепілка —
-и, ж. 1》 Самка перепела; перепелиця. || М'ясо цієї птиці. 2》 перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. 3》 Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
перепілка —
Перепі́лка, -лки, -лці; -пі́лки, -пі́лок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
перепілка —
ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (А. Тесленко); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур'яну (О. Донченко); // М'ясо цієї птиці. Почалася рада.
Словник української мови у 20 томах
-
перепілка —
ПЕРЕПІ́ЛКА, ПЕРЕПЕЛИ́ЦЯ. Велика, густа зграя перепілок, не спиняючись, мчить на південь (О. Копиленко); Перепелиці запітпілікали з жита (І. Франко).
Словник синонімів української мови
-
перепілка —
ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур’яну (Донч., II, 1956, 276); // М’ясо цієї птиці. Почалася рада.
Словник української мови в 11 томах