перепілка

перепі́лка

-и, ж.

1》 Самка перепела; перепелиця.

|| М'ясо цієї птиці.

2》 перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки.

3》 Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу.

Значення в інших словниках

1. перепілка — перепі́лка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перепілка — [пеиреип’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
3. перепілка — Перепелиця, перепеличка  Словник чужослів Павло Штепа
4. перепілка — Перепі́лка, -лки, -лці; -пі́лки, -пі́лок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (А. Тесленко); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур'яну (О. Донченко); // М'ясо цієї птиці. Почалася рада.  Словник української мови у 20 томах
6. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, ПЕРЕПЕЛИ́ЦЯ. Велика, густа зграя перепілок, не спиняючись, мчить на південь (О. Копиленко); Перепелиці запітпілікали з жита (І. Франко).  Словник синонімів української мови
7. перепілка — ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур’яну (Донч., II, 1956, 276); // М’ясо цієї птиці. Почалася рада.  Словник української мови в 11 томах