Значення в інших словниках
-
переслідувач —
переслі́дувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
переслідувач —
[пеиреис'л’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў
Орфоепічний словник української мови
-
переслідувач —
-а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
переслідувач —
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (А. Головко); Мале хлопченя ганялося за індиком.
Словник української мови у 20 томах
-
переслідувач —
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І.
Словник синонімів української мови
-
переслідувач —
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (Головко, II, 1957, 597); Мале хлопченя ганялося за індиком.
Словник української мови в 11 томах