переслідувач
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч.
Той, хто переслідує кого-, що-небудь.
Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (А. Головко);
Мале хлопченя ганялося за індиком. Індик то відскакував убік, то раптом, круто повернувшись, бив переслідувача крильми (Ю. Бедзик);
У 1886 р. Коцюбинський їде в село Михайлівку на вчительську .. роботу. Поліцейські переслідувачі не випускали його і тут з-під пильного нагляду (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)