переслідувач
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч.
Той, хто переслідує кого-, що-небудь.
Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (А. Головко);
Мале хлопченя ганялося за індиком. Індик то відскакував убік, то раптом, круто повернувшись, бив переслідувача крильми (Ю. Бедзик);
У 1886 р. Коцюбинський їде в село Михайлівку на вчительську .. роботу. Поліцейські переслідувачі не випускали його і тут з-під пильного нагляду (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переслідувач — переслі́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- переслідувач — [пеиреис'л’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
- переслідувач — -а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переслідувач — Гнобитель, див. гонщик Словник чужослів Павло Штепа
- переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Словник синонімів української мови
- переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (Головко, II, 1957, 597); Мале хлопченя ганялося за індиком. Словник української мови в 11 томах